ІІ сторінка "Декламаційна"

Красивий, щедрий, рідний край 

і мова наша солов`їна 

Люби, шануй, оберігай 

усе, що зветься Україна. 

Струмок серед гаю, як стрічечка. 

На квітці метелик, мов свічечка. 

Хвилюють, малюють, квітують поля. 

Добридень тобі,Україно моя! 

Рідна ненька, Україно! 

В моїм серці ти єдина! 

Бо твої степи чудові, 

Луки різнокольорові, 

І вгорі блакитне небо, 

І птахів веселий щебет. 

Все це моя Батьківщина, 

Моя гарна Україна! 

Моя славетна Україна, 

Земля незламних козаків, 

Була ти мужня і нетлінна 

На протязі значних років. 

І незалежною ти стала, 

Майбутнє жде тебе значне, 

На цілий світ вже пролунало 

Слівце віршоване міцне. 

І мова наша солов’їна 

Завжди лунає у серцях 

У патріотів України 

По всім далеким манівцям! 

Я живу в такій країні, 

Де Дніпро міцний реве, 

Де народ завжди єдиний 

Й визнання є світове. 

Де степи навкруг жовтіють 

Під блакитним небосхилом. 

Де повсюди люди мріють, 

Де завжди хай пахне миром! 

Гарна назва «Україна»

 Сенс значний в собі таїть. 

«У» — то урожай в країні, 

«К» — то Київ, що стоїть. 

«Р» — рівнини під степами, 

«А» — то армія міцна, 

«Ї» сховалась за лісами, 

«Н» — то ненька дорога. 

«А» — то аґрус, абрикоси, 

І акація струнка, 

Що розпустить свої коси, 

Коли прийде вже весна. 

Друга квітка нашого віночку – барвінок. Це символ життя.